Актуальні проблеми та перспективи екологічної політики україни

Юрченко Валентина Вікторівна

студентка 2 курсу, спеціальність 076 «Підприємництво,

торгівля та біржова діяльність»

Ревуцька Алла Олександрівна

кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри економіки

Уманський національний університет садівництва

ЕКОЛОГІЯ (Економічна безпека)

Актуальні проблеми та перспективи екологічної політики україни

Проблеми державної екологічної політики України зумовлені об’єктивними потребами сучасної світової глобалізації та вимогами колективної екологічної безпеки, національного розвитку, необхідністю інтеграції України в європейське співтовариство та її функціонування в системі європейської економічної безпеки тощо.

Тривалість життя в Україні становить у середньому близько 66 років (у Швеції - 80, у Польщі - 74). Значною мірою це зумовлено забрудненням навколишнього природного середовища внаслідок провадження виробничої діяльності підприємствами гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості та паливно-енергетичного комплексу[1, 2].

Основні принципи державної екологічної політики України сформовані в Декларації про державний суверенітет України від 10.07.1990 р. Згідно з сьомим розділом “Екологічна безпека” цього документа, Україна самостійно встановлює порядок організації охорони природи та порядок використання природних ресурсів на своїй території, має свою комісію з радіаційного захисту населення та екологічної безпеки. А Конституція України, положення якої є нормами прямої дії (ст. 8) і є основою природоохоронного законодавства України, проголошує, як одне з важливих повноважень Верховної Ради України, дбати про охорону довкілля, визначати екологічну політику держави, яку реалізує Кабінет Міністрів України [1].

Першопричинами екологічних проблем України є:

1. Успадкована структура економіки з переважаючою часткою ресурсо- та енергоємних галузей, негативний вплив якої був посилений переходом до ринкових умов;


2. Зношеність основних фондів промислової і транспортної інфраструктури;


3. Існуюча система державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища, регулювання використання природних ресурсів, відсутність чіткого розмежування природоохоронних та господарських функцій;


4. Недостатня сформованість інститутів громадянського суспільства;


5. Не достатнє розуміння в суспільстві пріоритетів збереження навколишнього природного середовища та переваг сталого розвитку;


6. Недотримання природоохоронного законодавства;


7. Атмосферне повітря.

Державне управління у сфері екології є комплекс засобів і заходів, спрямованих суспільством і державою на охорону та оздоровлення довкілля, ефективне поєднання природокористування і природоохорони та забезпечення нормальної життєдіяльності громадян, має два виміри – нормативний і регуляційний. Перший – це система правил і норм, другий – це конкретні дії для охорони навколишнього середовища. Зміст і структура екологічної політики потребують уточнення суті, мети, цілей, принципів, завдань, способів та основних її напрямів.

Основною ціллю екологічної політики є покращання якості життя за умови оптимального використання та відтворення природних ресурсів. Екологічна політика покликана узгодити соціальні та екологічні завдання суспільства як основу вирішення проблеми глобальної екологічної кризи. Основні принципи екологічної політики України викладені у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Для врегулювання екологічної ситуації в Україні належать такі найнеобхідніші та термінові заходи:

– проведення незалежних наукових комплексних екологічних експертиз з метою складання екологічного прогнозу і вироблення рекомендацій локального масштабу;

– активізація екологічної освіти у школах, вузах і екологічного виховання населення за допомогою телебачення, преси, кіно, природоохоронних товариств;

– збільшення витрат на охорону природи та прискорення темпів будівництва природоохоронних об’єктів, пристроїв, устаткування;

– заборона будь-яких відхилень від проектів, на шкоду довкіллю, суворе дотримання рекомендацій ОВОС;

– негайне створення економічних стимулів для проведення екологічних заходів [7].

Сучасна екологічна політика України розробляється і впроваджується у життя в дуже важких та напружених політичних умовах, що часто призводить до конфліктних ситуацій. На державні екологічні організації чиниться тиск, лобіювання відомчих інтересів певними владними та приватними структурами. Серед великої кількості проблем у сфері екологічної політики основними є домінування в різних владних органах політичних та економічних пріоритетів над екологічними, а також у відсутності ефективного контролю за надходженнями та видатками екологічних коштів. Тому впровадження та зміцнення нових фінансово-економічних важелів реалізації державної екологічної політики – необхідна умова для сталого екологічного розвитку держави.

До них належать:

– створення Національного екологічного фонду;

– впорядкування та концентрація екологічних фондів з метою їх укрупнення та ефективного використання коштів;

– державна підтримка у створенні екологічних банків;

– реалізація державних екологічних програм у рахунок заборгованості перед різними фондами, країнами-інвесторами; запровадження, дієвий контроль і продаж квот за забруднення довкілля;

– впровадження екологічного лізингу, екологічного страхування, екологічного акцизного збору, податкових пільг, субсидій [2].

Проблеми в екологічній сфері, зростання кількості екологічних катастроф, різних конфліктів є наслідком негармонійних взаємовідносин між суспільством і природою. Гарантування безпеки суспільства на більш високому рівні оптимізується через реформування діяльності еколого-експертних органів і залучення громадськості до процесу прийняття рішень у екологічній сфері. Посилення ролі державних органів забезпечує реалізацію державної політики у визначеній сфері діяльності.

Таким чином, аналіз проблем та перспектив державної екологічної політики на державному, регіональному, місцевому та об’єктному рівнях дозволяє дійти висновку, що якість екологічної політики залежить як від правових, організаційних та економічних інституцій, так і від створення партнерських відносин між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та суспільством.

Функціонування механізмів державної управління в екологічній сфері на території всієї країни та в розрізі регіонів, відбуватиметься на більш високому рівні та результативно у разі переходу їх на професійну основу, просування екологічних ідей у суспільну свідомість, прагнення до кооперації між екологічними громадськими організаціями, побудові коаліцій і мереж, включення в українські й міжнародні мережі та організації, прагнення до посилення впливу на формування екологічної політики.

Література:

1. Про охорону навколишнього природного середовища [Електронний ресурс] : Закон України від 25.06.1991 р. № № 1264-XII. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1264-1.


2. Андрейцев В. І. Екологічне право і законодавство суверенної України: проблеми реалізації державної екологічної політики: моногр./ В. І. Андрейцев. – Дніпропетровськ: Національний гірничий університет. – 2011. – 373 с.


3. Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки: навч. та наук. - практ. посіб./ В. І. Андрейцев. Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – К.: Знання-Прес, 2002. – 332 с.


4. Бойчук Л. Д. Екологія і охорона навколишнього середовища: навч. посіб./ Л. Д. Бойчук, Е. М. Соломенно, О. В. Бугай. – Суми: Університетська книга. – 2003. – 284 с.


5. Гайнріх Д. Екологія: dtv-Atlas/ Д. Гайнріх, М. Гергт; пер. з 4-го нім. вид. ; наук. ред. пер. В. В. Серебряков. – К.: Знання-Прес, 2001. – 280 с.


6. Голубець М. Екологія: наукова сутність, об’єкти досліджень, завдання/ М. Голубець// Праці наукового товариства ім. Шевченка. Екологічний збірник. – 2004. – Т. VII.


7. Екологічне право України: навч. посіб./ Л. О. Бондар, В. В. Курзова. – 2-е вид., доп. та перероб. – К.: Бурун Книга. – 2008. – 368 с.


8. Заверуха Н. Основи екології/ Н. Заверуха, В.В. Серебряков, Ю.А. Скиба. – К.: Каравела, 2006. – 300 с.


9. Законодавство України про участь громадян і їх об’єднань в охороні навколишнього середовища: зб. – Вид. 2-ге, доп. – К., 2002. – 168 с.


10. Зіновчук Н. В. Екологічна політика в АПК: економічний аспект/ Н. В. Зіновчук. – Л.: Львів. держ. аграр. ун-т, ННВК «АТБ», 2007. – 394 с.

11. Новосельська Л. І. Аналіз економічних інструментів екологічного спрямування [Електронний ресурс] / Л. І. Новосельська. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/atural/lglpdp/2003_28/171_Nowoselska_ LG_28.pdf.